- "Мәнавият булуңи"
- 11 Желтоқсан, 2019
Хиял
Тиничлиқта ойға чөкүп кетимəн,
Ойлиримға йə қоюлмас чекити.
Хиялəн һəм мəнзилгиму йетимəн,
Чүнки Мəнзил — хияллирим бекити.
Йетивелип шу бекəткə хиялəн,
Хиялимниң улиғидин чүшимəн.
Алиқиним болуп мениң пиалəм,
Зəм-зəм сүйин булиғидин ичимəн.
Ялаң аяқ ошуққичə топилиқ,
Кочилирин шу Мəнзилниң кезимəн,
Тапинимдин өткəн бирдин иссиқлиқ,
Жүригимгə йəткинини сезимəн.
Жулуп ташлап қашадики зəнҗирни,
Һəрəмбағниң ишигини ачимəн.
Үзүп елип мəй бағлиған əнҗирни,
Аста пурап, көзлиримгə яқимəн.
Мəнзил төри, сəһнисиму безəлгəн,
Башлинипту көптин күткəн тойиму.
Хошаллиқта мəнму чүштүм уссулға,
Ишəнмəстин чүшүмму, йə оңумму.
Ойғинай.
Тола минмəй улиғини хиялниң,
Бузуп көрəй хияллирим қамалин.
Қандақ қилсам шу мəнзилгə йетишниң.
Ундин көрə издəп көрəй амалин...
Һасил АБДРИМОВ.
144 рет
көрсетілді0
пікір